НАДРІЧНЕ - наше рідне село   
Сайт села Надрічне (до 1946 року Дрищів) Бережанського району Тернопільської області - батьківщини Митрополита Галицького та Архиєпископа Львівського - предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Спиридона Литвиновича (1810 - 1869)
                                            
RSS       
PDA
Каталог статей
Авторизація

Сьогодення села

Установи села

Історія села

Спиридон Литвинович

Карти села

Інтернет-описи села

Хмарка тегів
 

Календар

Архів записів

Пошук на сайті


Пошук (google)


Наша кнопка



Статистика
Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Flag Counter


Швидке спілкування
200

Вітаю Вас, Гість · RSS 25 Квітня 2018, 15:45

Головна » Статті » Історія

cvit.ber.te.ua - Надрічне

В селі Надрічне у польський період школа складалася з 4 класів. Навчались у першому класі 2 роки,у 2-му 2 роки,у 3-му 2 роки і в четвертому – 2 роки. Навчання проводили 2 вчительки – вчителька польської мови пані Майданюк і вчителька руської мови пані Федчишинова.Саме слово українська мова, навіть, не вживалося. Пані Федчишинова походила з міста Тернополя. Діти її дуже любили.Вона жила на квартирі у Харабів,тримала прислугу. Вчителька виховувала дітей в патріотичному дусі.Інша вчителька пані Майданюк, навпаки,намагалася ополячити дітей.Учні її недолоюблювали, але боялися. Перед приходом радянської армії в 1939 році вона виїхала у Польщу. Пані Федчишинова виїхала на Захід під кінець війни.В роки війни навчання в школі не проводилолсь.


З 1939 року,на місці колишньої корчми, було відкрито початкову школу.
До цього часу школа була в іншому приміщенні. Після війни класи Надрічнянської семирічки розташовувались у 4–ох приміщеннях,що створювало певні незручності ,особливо для вчителів.Замість дзвінка служила рейка, в яку била техпрацівниця Козловська Катерина Федорівна. Вона пропрацювала у школі 42 роки.
Після війни за шкільну парту сіли діти різного віку, навіть ті, що давно вже мали закінчити школу. Не вистачало книжок,писали на паперових обгортках та краях газет. Перша повоєнна вчителька села – це уродженка с.Лісники 1923 року народження Іскра Текля Михайлівна. Важко приходилось молодій вчительці,аджде педагогічного стажу в неї не було. Весною 1946 року їй довелося евакуйовувати зі школи дітей,тому що вся вулиця біля школи згоріла. У молодої вчительки згоріли на квартирі всі книги, одяг.
Пізніше у Надрічному працювала вчителька із Кубані Купіна, уродженець села Лапшин Тикайло Микола, який після призову в армію став військовим.


 У Надрічнянській школі працювали: уродженець с. Жуків Шагай Іван Михайлович – вчитель початкових класів, житель с. Шибалин Здирко - вчитель іноземної мови, Лапунька Єна Семенівна – вчитель географії, Даткун Станіслава Онуфріївна – вчитель російської мови і літератури та інші.
За 1973 – 1975 роки в селі було збудовано 2-поверхову восьмирічну школу.До цього доклав багато зусиль директор школи Галушка С.М., який зумів переконати районний відділ освіти в необхідності такого будівництва і організував місцеву бригаду майстрів. Майстри безплатно працювали по декілька днів, в будівництві також брали участь і старшокласники. До Нового 1975 року учні села Надрічне одержали чудовий подарунок - нову школу.
У 90 роках школу газифіковано.


Список директорів ЗОШ І-ІІ ст.с.Надрічне:
1. Клемпоус Степан Петрович
2. Попович Мирон Євгенович
3. Галушка Степан Михайлович
4. Ковальчук Євген Миколайович
5. Олексюк Василь Гнатович
6. Кушнір Андрій Юхимович
7. Хараба Степанія Михайлівна
8. Баран Василь Васильович

2005 РІК ПРИНІС ДЛЯ СЕЛА Надрічного декілька ювілейних дат.
Найголовнішою виступає 580 –річчя першої письмової згадки про цей населений пункт,що тривалий час – кілька століть іменувався Дрищевом.Якраз Дрищів 1420 року отримав німецьке право за окремою грамотою короля Ягайла від 8 листопада того ж року.
Світлим,гідним особливого пошанування днем в історії села є 6 грудня.Цього дня 1810 року народився Спиридон Литвинович,голову якого через 54 роки увінчала митра Галицького митрополита.
У грудні 2005 року виповниться й інша світла дата Надрічного – десята річниця закладення наріжного каменя під величаву споруду – храм св.Йосафата,який було відкрито в 2000 році.
Біля новозбудованої церкви с.Йосафата височить ще один храм – церква св.Миколая,поставлена у селі в 1777 році.
Ця дата,вирізьблена на настінному брусі ,що зберігся і донині.
Її перевезли з міста Рогатина,викупивши в тамтешніх орендарів-євреїв. Існує легенда,що в цій церків хрестили немовлям Настю Лісовську,згодом відому всьому світу Роксолану,дружину Сулеймана Пишного.
Одним з перших священників у храмі був о.І.Литвинович – батько митрополита Спиридона Литвиновича.
Особливою повагою користувався отець Омелян Гавришо,який вже в 1908 році очолив читальню "Просвіти”.
Після війни склалося так,що церква у селі не мала постійного священника.
З липня 1964 року церква закрита радянською владою і лише в 1989 році на свято Василія церкву в селі Надрічне було відкрито заново.1 листопада 1918 року о.Омелян Гавришо зібрав парафіян у читальні і оголосив їм про розпад Австро-Угорщини.
Учитель села Степан Федчишин організував відділ добровольців ,що направлялися до Бережан :Франко Моргусь, Петро Рибій, Дмитро Галушка, Григорій Вдовин, Микола Лебідь.
У серпні 1920 року у село вступили червоноармійці. На зміну їм прийшла польська окупація. У 1928 році в Дрищеві виник осередок Української воєнної організації,очолений Павлом Підлужним,що після 1930 року переріс в ОУН.
19 вересня 1939 року у село знову вступили червоноармійці. Командир загону наказав зняти портрет Симона Петлюри та синьо-жовті прапори,з якими їх зустрічали люди. Нова влада швидко себе показала – восени 1939 року було заарештовано 25 чоловік, з яких Степана Наконечного і Івана Білана розстріляли. Нова влада шукала за членом ОУН Василем Потягачем, який пізніше загинув при переході кордону.
В кінці червня 1941 року в село прийшла нова влада – німецька,яка встановила місцевий уряд – війтом став Микола Подусівський. Почалися здачі контингентів – обво'язкові поставки зерна, м'яса, молока. 12 липня з села забрали великий людський контингент.
На працю до німецьких бауерів і на заводи відправили з села 17-20 річних юнаків і дівчат. З наближенням фронту німці майже щодня забирали чоловіків для риття оборонних шанців і траншей. На початку травня 1944 р. В селі провели тотальну облаву,і всіх чоловік від 18 до 35 літ зігнали на стависько і більше 30 чоловік погнали у невідомість.
В ніч з 21 на 22 липня 1944 року в село вступили радянські солдати. 28 серпня на свято Матері Божої в Дрищеві оголосили.що мають бути збори чоловіків до 40 років. Того дня під конвоєм до Бережан відвезли Ковальчуа Степана, Савчука Григорія, Федчишина Василя, Савчука Михайла, Барана Федора, Болотницького Василя, Підлужного Василя, Савчука Дмитра, Барана Гілька. 6 квітня 1946 року, з вини військових в селі трапилася пожежа, внаслідок якої згоріло 27 господарств.
В село були прислані "товариші”,коло обов”язків яких було досить широке:від збирання всяких податей до винюхування умістів та співчуваючих їм.
Так було вивезено в Сибір сім”ю Григорія Лещишина, пізніше заарештовано Анастасію Гончарську.
На початку листопада стався бій на подвір”ї Ярослава Савчука (Бояновського),де повстанці мали схрон. Кількох солдат було поранено,а повстанці зникли. Заарештували дружину Ярослава Катерину, а другого дня він зголосився сам.За сприяння і участь в ОУН людей були заарештовані.
Усім заарештованим "припаяли” високі строки таборів,але на щастя всі вони повернулися живими.
24 листопада 1949 року 164 родини надрічнянців "добровільно” вступили до колгоспу ім..Ворошилова.23 роки Надрічне проіснувало окремим колгоспом,а з січня 1973 року приєднали до жуківського "40-річчя Жовтня”.Колишній колгосп став офіційно називатися лише бригадою.а потім відділком.
Село продовжувало свій розвиток,завдяки наполегливій праці ентузіастів.
За 1973-75 роки в Надрічному виросла двоповерхова школа.
До цього доклав багато старань вчитель,а потім директор – Степан Михайлович Галушка.Школа постала з праці самих надрічнянців. На прохання жителів села Укрпрофрадою було виділено кошти на будівництво будинку культури.Його спорудження тривало майже 10 літ,і в авральному темпі закінчувалось в 1987 році.
З ініціативи С.М.Галушки в селі проведено водогін і газопровід.За його ж стараннями в селі було створено Надрічнянську сільську Раду та створення окремої селянської спілки "Надрічнянська"


Категорія: Історія | Додав: NADRICHNE (06 Червня 2012)
Переглядів: 1160 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar


Безкоштовний каталог сайтів Каталог MyList.com.ua Каталог україномовних сайтів Україна онлайн LogUA-Сервіс статистики та рейтинг україномовних сайтів. Топ сайтів України. Каталог
сайтів України Каталог веб ресурсів Тернопільщини
При будь-якому використанні матеріалів сайту активне посилання на сайт є обов' язковим!

Всі права захищені © 2012-2018   NADRICHNE.ORG.UA   NADRICHNE.AT.UA