НАДРІЧНЕ - наше рідне село   
Сайт села Надрічне (до 1946 року Дрищів) Бережанського району Тернопільської області - батьківщини Митрополита Галицького та Архиєпископа Львівського - предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Спиридона Литвиновича (1810 - 1869)
                                            
RSS       
PDA
Авторизація

Сьогодення села

Установи села

Історія села

Спиридон Литвинович

Карти села

Інтернет-описи села

Хмарка тегів
 

Календар
«  Травень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів

Пошук на сайті


Пошук (google)


Наша кнопка



Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Flag Counter


Швидке спілкування

Вітаю Вас, Гість · RSS 21 Травня 2019, 20:48

Головна » Василь Савчук

Оприлюднено результати «Степанової весни – 2019». Лауреатами Всеукраїнської літературно-мистецької премії «В ім'я добра» імені Степана Олійника 2019 року стали й отримали дипломи письменники-гумористи Леонід Куций (Вінниця) за книжку сатири й гумору «Золоті яйця» і Василь Савчук (Бережани, Тернопільська область) за книгу «Триесірний Ґеньо з Трої» (гумор і сатира). Урочистості відбувалися в літературному музеї Одеси.  
Назва сатиричної поеми письменника з Бережанського краю Василя Савчука, яка надрукована окремою книжкою у видавництві «Терно-граф», не просто інтригує, а відразу збиває з пантелику: «Триесірний Ґеньо з Трої».  Усі добре пам’ятають іншого хвацького козака із Трої на ймення Еней, який жив купу століть тому. А тут раптом якийсь Ґеньо, та ще й мало не галичанин.
Написана «під Енеїду» у бурлескно-травестійному жанрі сатирична поема В. Савчука через призму сміху відслідковує шлях життя допитливого правдошукача у «Триесірі» – тобто у колишньому есесесері. Головний герой – Ґеньо стає свідком і учасником розпаду «імперії Зла» та активним подвижником творення нового світу і рідної Раїни. На початку книги є присвята «Світлій пам’яті незабутнього Кошового Міжнародної Асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», письменника Петра Павловича Ребра». Сатирична поема, перш ніж побачила світ у такому вигляді як вона є, зазнала у свій час чимало критики, декому стояла кісткою поперек горла. Звісно, такі шпичаки не створювали для пана Василя комфортних умов для подальшої праці над твором. Однак, незважаючи на всілякі кпини, відомий український письменник-сатирик Євген Дудар та поет, політв’язень ГУЛАГу Іван Гнатюк схвально відгукнулися на сатиру Савчука. А з благословення головного редактора «Веселої Січі» Петра Ребра, фрагменти поеми були надруковані у першому числі альманаху ще за 2005 рік. А згодом – у «Літературному Тернополі».
На відміну від Енея Ґеньо мусив ходити до школи, де «всім втовкмачували й усно, й шумів газетний словограй» :
Та гучномовці (ледь не луснуть!):
«Наш Триесір – то справді рай!».
І в те повірить мав би Ґеньо,
Бо скрізь по вивісках – саженно:
«Рай-буд», «рай-суд» і «рай-вино»,
«Рай-ліс», «рай-ком», «рай-скот», «рай-сіно»,
«Рай-маг», «рай-торг», «рай-морг», «рай-кіно»,
«Рай-он» - й точніше: - «рай-он-о!»….
Оскільки хлопчина всім цікавився і повсюди бігав, то не раз робив великі очі від побаченого: «В газетах щось не те торочать, Я щось не те у школі вчу…».
І він прийняв одне із рішень:
«Я знаю мало, хочу – більше,
Будь-що до правди дотовчусь».
Поема читається легко і весело. У зашифрованих словах вгадуються реальні топоніми чи назви– столиця Маскаяма (Москва), заклятий край Бісі-Бірі (Колима). Пригоди головного героя починаються відразу після випускного, коли батьки намагаються його «вступити» по блату до медичного вузу…
Звісно, переповідати увесь сюжет нема змісту, адже книга має майже дві сотні сторінок. Однак окремі шматки тексту кортить процитувати, бо там йдеться про нас з вами, хоч і в алегоричній формі, через те написане варте уваги.
Залюблений у рідну землю («Я – від землі. Земля – моя. Віддам їй силу й навіть душу. Нехай мене податки душать, Чи бартер зробить голяком, - Я рідне поле не покину і не подамся на чужину, як дід з полатаним мішком. Я вірю, завше так не буде, – Настане світла торжество!».
Незважаючи на безгрошів’я (тут впізнаються лихі дев’яності роки), Ґеньо вирішив залишитись вдома «… і свій творити хліб». Уявіть собі, коли він побачив нескінченні потоки люду, які їхали на заробітки за кордон, то //«потік той – перегородив.// В асфальт упер стовпами ноги,// Стояв, як дуб, серед дороги,// Що обминуть ніхто не міг»//. Розкинувши руки, немов крила, намагався зупинити людей: //«Спиніться, милі, добрі люди! Куди й чого претеся ви?// Вам так, як тут, ніде не буде!// Не тратьте, рідні, голови! Нам треба кризу пережити;// своє добро самим творити; //Бо раю нам чужак не дасть.// Верніться! Підемо до влади,// Права відстоїм для громади, //Не для крутих окремих «каст ... Читати далі »
Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 35 | Автор: NADRICHNE | Дата: 17 Квітня 2019 | Коментарі: (0)


Савчук Василь Дмитрович (15.04.1944, с.  Дрищів (з березня 1946 р. – Надрічне) Бережанського району Тернопільської області) – журналіст, краєзнавець, поет, драматург, публіцист, редактор, член Національних спілок письменників, журналістів і краєзнавців України, член НТШ.  Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких (2018). 
Василь Дмитрович Савчук народився 15 квітня 1944 року в селі Дрищеві (з березня 1946 р. – Надрічне) Бережанського району Тернопільської області в селянській родині. 6 квітня 1946 року, коли від ракети облавника згоріло 28 обійсть у селі, малого Василька порятував із вогню старший на вісім літ брат Степан. Через півтора року батькам вдалося звести вальковану хатину за селом; тут і минуло дитинство Василька.
У 1957 році закінчив Надрічнянську семирічку, в 1961-у – Біщецьку середню школу. Того ж року вступив на навчання у Львівське техучилище № 1 і через 10 місяців набув фах машиніста баштових кранів. Робота посприяла вступові в 1963 році у Львівський університет ім. І. Франка на вечірнє відділення філологічного факультету (українська мова і література).
У грудні 1963 року Василя призвали на військову службу – у військово-будівельний загін (ВСО-1056), що був залучений до спорудження об’єкта «великої хімії» поблизу селища Верхнє Дніпровське Сафоновського району Смоленської області (нині РФ).
Тут рядовий Савчук теж працював на баштових кранах – до кінця квітня 1966 року. Відтак будбатальйон «перекинули» на ліквідацію наслідків землетрусу в Ташкенті, де навчився асфальтувати дороги, вперше познайомився з татарами, насильно вирваними з Криму у 1944 році.
Після служби в армії В. Савчук поновився на навчання в університеті, який закінчив у 1973 році. З квітня 1972–го був прийнятий на посаду літпрацівника у бережанську районну газету "Нове життя» (з вересня 1990 р. – «Бережанське віче»).
Тут із деякими перервами (навчання у Києві, робота власкором обласної газети «Відродження») працював на всіх посадах – завідувачем відділу, відповідальним секретарем, редактором (1991 – 1994 рр.), заст. редактора до виходу на пенсію у 2005 році.
Попри основну роботу Василь Савчук пробував перо у публіцистиці, художній літературі. Ще до «приходу в редакцію» мав публікації віршів у газетах: «Сафоновская правда», «Молодь України», «Робітнича газета», в журналі «Перець», згодом – у журналі «Жовтень», колективному збірнику «Пісня і праця».
У 1981 році видавництво «Молодь» випустило його художньо-документальну повість "Вишивала дівчина долю” – про події в селі Куряни напередодні 2-ї світової війни.
Найсприятливішим для його творчої праці видався вже перший рік незалежності України. У 1991-у побачила світ поетична драма «Кривавий тан», у 1993-у – публіцистична брошура «Діалог небайдужих», історичний нарис «Надрічне – село над Золотою Липою», збірка віршів «Отча вишня».
Багато часу і праці зайняло збирання та оформлення матеріалів до другого тому збірника «Бережанська Земля», що побачив світ 1998 р. в Канаді заходами комітету «Бережанська земля» (голова – Левко Бабій, секретар – Ярослав Гунька).
Одночасно Василь Дмитрович працював над історико-документальною кіноповістю «В ім’я Твоє» (перша книжка побачила світ у 1998 р., друга – у 2000 р.).
Перед тим, у 1996 р. видав сатиричну поему «Триесірний Ґеньо з Трої» у чотирьох частинах. Повторно видання по-бачило світ у 1999 році, а доповнене п’ятою частиною – у 2006 році в збірці сатири й гумору «Трішки усмішки».
Обширні витяги з неї були надруковані у сатиричному журналі «Всесміх» (Канада), в альманасі гумору й сатири «Весела Січ» (Запоріжжя) та журналі «Літературний Тернопіль». Добрим внеском у набуток на ниві історичного краєзнавства в районі можна вважати такі книги В. Савчука як
«Від Королівки до Поляни» (2004),
«Митрополиче село Дрищів- Надрічне» (2007),
100-сторінкові ... Читати далі »
Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 50 | Автор: NADRICHNE | Дата: 15 Квітня 2019 | Коментарі: (0)

















Фото з facebook-сторінок користувачів Юля СавчукOleksandra Kolodiychuk



Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 128 | Автор: NADRICHNE | Дата: 26 Січня 2019 | Коментарі: (0)



Бережанці взяли участь в урочистому дійстві з нагоди нагородження та вітання лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. братів Богдана та Левка Лепких за 2018 рік. Захід відбувся у залі обласної філармонії та проводився за підтримки громадської організації Ліги підприємців «Українська справа» (голова Михайло Ратушняк). Цьогоріч лауреатами престижної премії стали: бережанець — письменник, член Національної спілки письмеників України Василь Савчук; тернопільський художник Микола Кафтан, мистецькі роботи якого були представлені на виставці в Обласному музеї Богдана Лепкого минулого року; дириґент філармонійного симфонічного оркестру, заслужений діяч мистецтв України Мирослав Кріль та колектив науковців Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка під керівництвом професора Стефанії Панцьо. З вітальним словом до нових лауреатів та гостей свята звернулись Надія Волинець та Ірина Ухман, а також з пісенними вітаннями виступили тріо «Лелія» під керівництвом Наталії Марценюк та солістка хору «Просвіта» Лілія Слободна під акомпанемент Євгенії Біркової.




Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 114 | Автор: NADRICHNE | Дата: 26 Січня 2019 | Коментарі: (0)



"Бережанське віче". - 21 грудня 2018 року. - № 7 (1624). - С. 3
Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 85 | Автор: NADRICHNE | Дата: 21 Грудня 2018 | Коментарі: (0)


Цьогоріч у тернопільському видавництві "Терно-граф” побачила світ сатирична поема у восьми частинах "Триесірний Ґеньо з Трої” пера члена національних спілок письменників і журналістів, знаного в краї поета, публіциста, краєзнавця, бережанця Василя Савчука. 
Як зазначає у передньому слові до видання письменник Левко Різник, "сатиричною поемою "Триесірний Ґеньо з Трої” В. Савчук довів, що він володіє бурлескно-травестійним стилем досконало…, і ця форма якраз і вельми надається для соціально-політичної тематики”. 
Написану під "Енеїду” Котляревського поему, сподіваємося, прихильно зустріне український читач. Наразі коротка розмова з автором твору.
— Пане Василю, що і коли спонукало Вас до написання сатиричної поеми "Триесірний Ґеньо з Трої”?
— Вона "прокільчилася” ще в далекі 1970-ті як гумористично-сатирична, що висміювала лише явища обивательщини в тодішньому "єдино правильному суспільстві”. Деякі фрагменти просочилися у першу частину — "З-під крильця під ковпак”. Правда, тодішній заввідділу поезії журналу "Жовтень”, поет-гуморист Іван Сварник вказав на деякі вади твору, й рукопис надовго заліг у шухляді. Почалася моя робота в редакції бережанської районки "Нове життя”, і поточна "гарячка” не сприяла поверненню до нього, хоч деякі строфи й були написані. Лише свіжі вітри перед 90-ми й на їх початку дали новий імпульс цій праці.
Завдяки суспільним перемінам поема вдяглася у плащ політичної сатири, і в дуже бідному поліграфічному виконанні побачила світ 1996 року, представлена чотирма частинами, в яких відображалися, крізь призму сміху, бурхливі реалії — негаразди. Власне бажання піддати ці аномалії різкій критиці й стали спонукою до написання твору.
— Як "вибудовували” сюжет своєї книжки, щоб зацікавити читача?
— Не треба було нічого видумувати, бо фактаж, події шикувалися, як на замовлення. Єдине, що вимагалося, це "вживлювати” в них головного героя, забезпечувати його присутність сям чи там: у подвійному Триесірі (концтаборі), на мітингах у Маскаямі, пізніше у Трої, у Верхній Лаві чи у потоці пошукачів роботи на заході ("Під Кудикіною Горою”) і т. ін. Здається, ця дорога Ґеня змальована переконливо, правдиво і "не без моралі”, з гумором.
— Ваш допитливий правдошукач Ґеньо має конкретний прообраз? Із кого він "скопійований”?
— Гадаю, кожен читач знайде в ньому часточку себе, своїх думок, прагнень, невдоволення, надій на краще. Мабуть, відчує і його тверду громадянську позицію, як і патріотизм селянина — Хоми Сапкіса, котрий переконаний, що "…допоки тут існую і дію, допоти буде жив мій край”.
— В образі цього Хоми щось "закодовано” чи це "допоміжний персонаж”?
— Він обов’язковий і повноцінний член громади, хлібороб, із колгоспним минулим прив’язанням до сапи, сапки. Життя його — нелегка праця, "орач попхав і плуга, й клячу”. Однак цей образ несе особливе навантаження як "Homosapiens” — "Людина розумна”, на противагу "верхньолавним крикунам”, у яких почуття патріотизму мало проглядається. Він син цієї землі, цього народу, і готовий служити їм до кінця. "Віддам їй (землі) силу й навіть душу! // Нехай мене податки душать,// Чи бартер зробить голяком,// Я рідне поле не покину,// І не подамся на чужину,// Як дід з полатаним мішком”. Отож образ Хоми Сапкіса уособлює трудове селянство, і змальований щиро, тепло, з повагою до його місії як оберігача роду, народу.
Негативними мазками змальовані в поемі антидержавники, "п’ятиколонники”, явні агресори. Цим своїм ворогам головний герой протиставляє чітку миролюбну ідею — будувати власну, вільну і щасливу рідну хату. Цим він сповнений навіть у коматозному стані, коли зустрічається з "дідуньом із ключами” на небесному порозі.
— Які відгуки на цей твір Вам довелося почути?
— Назагал від читачів, друзів і письменників чулися досить схвальні оцінки поеми. На перше її оприлюднення в чотирьох частинах свого часу ... Читати далі »
Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 64 | Автор: NADRICHNE | Дата: 08 Листопада 2018 | Коментарі: (0)


Тетяна ДІГАЙ
 ПОТРІБНИЙ СМІХ, ЯК ХЛІБ 
Василь Савчук. Трішки усмішки: Сатира і гумор; Триесірний Геньо з Трої: Сатирична поема. Вид-во «Меркьюрі-Тернопіль», 2006, 78 ст. 

Письменник-гуморист Василь Савчук родом із села Надрічне, що на Бережанщині. Протягом тривалого часу працював журналістом у районній та обласній пресі Тернопілля. Пропонована книжка – літературний доробок автора в царині сатири і гумору.
Сатирична поема «Триесірний Геньо з Трої» – певний крок у розвитку нової української літератури, започаткованої від бурлескної (італ. burlesca – жарт) поеми І. Котляревського «Енеїда», автор котрої своєю чергою травестував, тобто, переодягнув у нові шати давньоримську «Енеїду» Вергілія.
Головний герой поеми Василя Савчука – такий собі Ґеньо, який проживає «У Триесірі, царстві гойнім, / В його куточку, на краю». Триесір – це вельми дотепна інтерпретація СССР, тобто, три ЕС і Р. Центром цієї дивної країни була столиця Маскаяма, та, «що сльозам не вірить, крівці хоче». Прототипом головного персонажу став узагальнений образ сучасного авторові жителя країни, котра 1991 року відійшла у вічність.
Поема складається з п’яти частин. Характер Геня показаний у розвитку. У першій частині «З-під крильця – під ковпак» – це школяр, якого автор змальовує допитливим, розумним, кмітливим підлітком. Далі основна увага приділена провідним рисам характеру і найгострішим зіткненням і переживанням.  «Глухий протест проти напастей / В суспільстві, діленім на касти, / Стріляв у Геня, як в мішень». Сатиричними й гумористичними засобами малює автор потворні суспільні й побутові явища: алкоголіка Андрія, шльондру Варвару (ці негативні типи є батьками героя), начальника Вань-Ваня, хабарників, торгашів, п’яничок. Он, яка барвиста компанія у батька: «Бухар, Кагорич, Непийдома, Стограмко, Літрич, Пивогрій, Таранько, два Незакусони»!
У другій частині «Триесір у Триесірі» головний герой розпочинає життєві мандри. Його за провокаційне питання лекторові відвезли «у відомство страшне», де Геньо наразився на «тривалий диспут» і отримав вирок – «неблагодійний політично (…) для них він зовсім і не Ґеньо, а потайний шпигунства ґеній (...) остригли, як рекрута (…) вагон товарний (…) серед тайги якась станційка (…) дротяна гатка (…) а пси й ґевали – по боках». Але «наш Ґеньо в табірній геєнні / Повів себе, як слід людині, – / Як лицар, муж, не шалапут (…) Я не віддав катюгам перли, / Які цвіли в душі моїй. / Ці перли – то ідея волі, / За неї я у цій юдолі… Та Бог поможе й це пройти».
Подальші події, котрі відбуваються з нашим героєм , максимально наближені до реальної дійсності. Третя частина «Базар», – тут і горбачовська перебудова: « А третій – з латкою на лобі – / На ціле царство крикнув: «Пробі! / Не те п’ємо, їмо не так! / Живем капарно, йдемо хибко»; і феномен Кашпіровського : «Враз Кошмаровський-пан явився (…) Прийшов я … зарядити воду / Для всього сущого народу / На довголіття, щастя, секс»; і вибори «у Верхню Лаву», коли народ вибрав Ґеня депутатом, але «сумнів і розчарування / і гнів, і лють, і гіркота / не від одного засідання / Євгена вимучили там». І, як висновок, – авторський коментар: «В нас часто Правда – за порогом / Була. І є, чужим чужа. / Брехня бере її під ноги, / І точить, як метал іржа».
Події четвертої частини «Під Кудикіною горою» – це вже наші рідні реалії очима головного героя (сиріч автора Василя Савчука). Вони всі нам добре відомі, бо ми в них живемо і працюємо, надіємося й віримо, сподіваємося на краще майбутнє, як не своє, то хоча б дітей та внуків. Наш Ґеньо з того всього «потрапляє у пекло», правда, тільки уві сні, мовби на екскурсію, де гідом йому слугує сама Сивіла, котра показує майбутнє всіх грішників, які тепер банують на землі.
Пекельна екскурсія та події п’ятої частини «Сатурнене турне» мають фантастичне забарвлення: «Його торнадо закрутило (…) Лежить наш Ґеньо на планеті (…) Ой леле! Це ж кільце Сатурна! (…) Таке турне – й цілком задурно!?». Тут він потрапив на всесатурненське шоу-свято, де зустрів багатьох своїх колег-гуморістів: і Гаврила з Мозамбіку, і білоусого, в якого «кожне слово – диво з див», інших «маестрів диво-сміху». Сам Сатуро-Імператор показував Геньові Диво-Дзеркало, де ви ... Читати далі »
Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 237 | Автор: NADRICHNE | Дата: 13 Вересня 2017 | Коментарі: (0)



Савчук Василь. Ясні очі криниць [Текст] : поезія / Василь Савчук. - Львів : Каменяр, 2016. - 46 с.: іл. - (25 улюблених віршів).
ISBN 978-966 607-393-5

Вірші, що склали цю збірку, - свіжий подих із берегів Золотої Липи, із славних Бережан, де нині живе їх автор. Наповнені запашним українським словом, глибокою філософічністю, вони чарують своєю витонченістю, ліричністю і надзвичайно широкою життєстверджуваністю.

Вартість видання 20 грн.

Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 185 | Автор: NADRICHNE | Дата: 02 Серпня 2017 | Коментарі: (0)


21 березня в Україні відзначають Всеукраїнський день поезії, який встановлено делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році.
В цей день студенти інституту відвідали бібліотеку нашого міста, де відбулася зустріч з відомим журналістом, краєзнавцем, поетом бережанщини Василем Савчуком.
У залі панувала духовна та щира атмосфера. Було багато цікавих поезій: саркастичних, комічних, надзвичайно драматичних – у цілому талановитих. Вони були сповнені глибокого змісту, сильних, високих почуттів. Студентській молоді більш за все сподобалися вірші про кохання.
Категорія: Василь Савчук | Перегляди: 180 | Автор: NADRICHNE | Дата: 26 Березня 2017 | Коментарі: (0)

1-10 11-17


Безкоштовний каталог сайтів Каталог MyList.com.ua Каталог україномовних сайтів Україна онлайн LogUA-Сервіс статистики та рейтинг україномовних сайтів. Топ сайтів України. Каталог
сайтів України Каталог веб ресурсів Тернопільщини
При будь-якому використанні матеріалів сайту активне посилання на сайт є обов' язковим!

Всі права захищені © 2012-2019   NADRICHNE.ORG.UA   NADRICHNE.AT.UA