НАДРІЧНЕ - наше рідне село   
Сайт села Надрічне (до 1946 року Дрищів) Бережанського району Тернопільської області - батьківщини Митрополита Галицького та Архиєпископа Львівського - предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Спиридона Литвиновича (1810 - 1869)
                                            
RSS       
PDA
Авторизація

Сьогодення села

Установи села

Історія села

Спиридон Литвинович

Карти села

Інтернет-описи села

Хмарка тегів
 

Календар
«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Архів записів

Пошук на сайті


Пошук (google)


Наша кнопка



Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Flag Counter


Швидке спілкування
200

Вітаю Вас, Гість · RSS 25 Червня 2018, 18:24

Головна » Творчість

04 червня 2018 року на 14 сторінці 23 номера щотижневої газети "RIA плюс" опублікована перша стаття молодої журналістки Юлії САВЧУК.

***
Реакція авторки статті


***
Реакція героя статті


Категорія: Творчість | Перегляди: 78 | Автор: NADRICHNE | Дата: 13 Червня 2018 | Коментарі: (0)









Ім’я Юрія Липи навряд чи добре відоме широкому загалу, більше – науковцям, історикам. Юрій Липа (1900-1944) – громадський діяч, письменник, поет, публіцист, редактор, лікар, автор української геополітичної концепції, один з визначних ідеологів українського націоналізму. Батьком Юрія був видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа – комісар Одеси від Центральної Ради, міністр культів і віросповідань Директорії УНР та автор проекту її першої Конституції. Дев’яті Липівські читання були присвячені 80-річчю першодруку праці Юрія Липи «Призначення України».
Юрій Липа стоїть поряд з такими видатними особистостями початку ХХ століття, як Дмитро Донцов та Микола Міхновський. Радянська влада затаврувала їх як українських буржуазних націоналістів і зробила все, щоб викреслити їх з історії. Ось чому провідною темою щорічної науково-практичної конференції «Липівські читання», що проходила у Полтавському університеті економіки та торгівлі, є збереження імен Івана та Юрія Лип в історичній пам’яті, популяризація життєвого шляху та актуалізація їхньої творчої спадщини.
Організаційний комітет очолив ректор ПУЕТ доктор історичних наук, професор Олексій Нестуля, він же – голова правління Полтавської обласної організації  Національної спілки краєзнавців України.  До складу оргкомітету увійшли, зокрема, доктор історичних наук, професор кафедри педагогіки та суспільних наук ПУЕТ Ірина Петренко; книгознавець і книгорозповсюджувач, голова правління Благодійного фонду імені Івана та Юрія Лип Галина Дольник: історик, біограф і бібліограф Юрія Липи, заступник голови правління фонду Світлана Кучеренко.
Юрій Липа зробив значний внесок у розробку української національної ідеї, зокрема, таких важливих її аспектів, як національна ідентичність та національне покликання України. Він теоретично обґрунтував призначення України, яке полягає в моральній місії щодо утвердження та поширення духовних цінностей в сучасному світі за допомогою практики державного управління. В умовах системної кризи сучасної цивілізації теоретична спадщина Ю.Липи набуває особливої актуальності.
Учасники конференції, а це викладачі вишів, аспіранти, сільські голови, краєзнавці, педагоги з різних куточків України, ухвалили звернення до міністра освіти та науки України Лілії Гриневич з приводу того, щоб повернути до шкільних програм літературні твори Івана Липи.


***
ЛИПІВСЬКІ ЧИТАННЯ. ВЖЕ ДЕВ’ЯТІ
У Полтаві 11—12 травня відбулися дев’яті Липівські читання.
До початку роботи зібрання було видано не тільки програму, а й матеріали самої конференції, що свідчить про злагоджену і відповідальну роботу оргкомітету, до якого входять Олексій Нестуляк — ректор Полтавського університету економіки і торгівлі, Ірина Петренко — професор цього ж вишу, а також Галина Дольник — голова правління Фонду імені Івана та Юрія Лип та Світлана Кучеренко — заступниця голови цього фонду (обидві — одеситки).
Приємно також, що у програмі подано коротку хронологію Липівських читань, які до того проводилися в Одесі, Кам’янці-Подільському, Києві та Каневі.
До виданих матеріалів ... Читати далі »
Категорія: Творчість | Перегляди: 54 | Автор: NADRICHNE | Дата: 21 Травня 2018 | Коментарі: (0)


Білан Н.М. 
Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» 

РОЛЬ ПИСЬМА НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Тривалий час навчанню письма надавали другорядного значення. Письмо виступало лише засобом навчання інших видів мовленнєвої діяльності, який дозволяє краще засвоювати програмний матеріал. Це один із засобів контролю сформованості навиків та вмінь учнів. Сьогодні відношення до письма і навчання учнів, вміння виражати свої думки в письмовій формі, значно змінилось. Письмо, як мета навчання, присутнє на усіх етапах вивчення іноземної мови.
В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення. Деякі дослідники використовують лише термін письмо, підкреслюючи його вузьке чи широке значення [2, 3]. Цей поділ пов'язаний із особливостями механізму письма, що складається із двох етапів: складання слів за допомогою літер та формування письмових повідомлень, до складу яких входять слова, словосполучення. В основі реалізації першого етапу лежить оволодіння графікою та орфографією. Для здійснення другого етапу необхідно оволодіти мовленнєвим умінням.
Писемне мовлення відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності не тільки своєю специфікою, але й ступенем розповсюдження в побуті. Використання писемної мови вужче у порівнянні з усним мовленням.
У програмах з іноземних мов письмо визначали частіше як засіб, а не як мету навчання. На різних етапах навчання іноземних мов роль письма змінюється. Так, на початковому етапі реалізується мета оволодіння технікою письма, формування навичок, які пов'язані із засвоєнням звуко - буквених відповідностей. Вказані вміння необхідні для розвитку вмінь читання та усного мовлення.
На середньому етапі основним є навчання орфографії у зв'язку з накопиченням нового мовного матеріалу. Одночасно розвивається писемне мовлення, як засіб, що сприяє формуванню вмінь та навичок усного мовлення.
На старшому етапі набуті раніше навички письма вдосконалюються поряд з усним мовленням. Крім цього, писемне мовлення виконує ще одну важливу роль. Воно стає допоміжним засобом під час самостійної роботи над мовою, зокрема у вигляді складання анотацій та планів до прочитаних текстів. Письмо є метою та важливим засобом навчання іноземної мови.
Для того щоб розглянути роль письма у навчанні усного мовлення, читання, лексики, граматики необхідно звернутися до його психофізіологічної характеристики. У літературі підкреслюється спільний характер елементів, які складають початковий етап продукування, як звукового, письмового повідомлення. Спільним є момент програмування граматико - семантичної частини висловлювання, підготовка висловлювання у внутрішньому мовленні. У процесі письмового викладу думок має місце функціонування слухо - мовно - рухових образів, які зумовлюють виникнення відповідних зорових руко - моторних образів, і, зрештою, самого акту письма.
Отже, письмове висловлювання не є чимось абсолютно відмінним від говоріння. Тому при правильній організації виконання вправ з письма учні набувають і деяких навичок, потрібних і для усної комунікації.
Дослідники вказують на те, що письмове оформлення думок має певні навчальні переваги [4]. Цей процес уповільнений порівняно з усним мовленням, що дає можливість зосередити більше уваги на окремих етапах його здійснення, а це, у свою чергу, створює умови для вживання таких мовних форм, які ще недостатньо автоматизовані і тому в усній комунікації ще не можуть використовуватись. Вживання цих форм у писемному мовленні приводить до вільнішого оперування ним в усному мовленні.
Два етапи формування писемного мовлення і наявність усного випередження підкреслюють зв'язок письма з усною мовою та читанням. Як і усне мовлення, писемне мовлення відносять до репродуктивної діяльності.
Як вказують дослідники, у навчанні лексики, граматики, письмова фіксація матеріалу д ... Читати далі »
Категорія: Творчість | Перегляди: 94 | Автор: NADRICHNE | Дата: 10 Квітня 2018 | Коментарі: (0)


Категорія: Творчість | Перегляди: 169 | Автор: NADRICHNE | Дата: 26 Жовтня 2017 | Коментарі: (0)


Місто - айсберг... Коли більша частина міста захована під землею.
Підземні переходи, вартові башти, сховища і навіть склепи. Багато міст України мають підземну частину. Навіть Бережани. Маленьке провінційне мітечко, яке поступово перетворюється на велике село, і тим не менше місто - айсберг.
Кажуть, від Бережанської фортеці (Замку панів Синявських) підземні переходи ведуть до віх навколишніх сіл, де є польські костели.
А ще, недавно одна із тернопільських вулиць пішла під землю і світ побачили таємні, невідомі нікому підземні переходи. Невідомо, де вони починаються і де закінчуються...
Леся БАРАН

Категорія: Творчість | Перегляди: 122 | Автор: NADRICHNE | Дата: 08 Лютого 2017 | Коментарі: (0)


Для українських націоналістів пріоритетом був свій народ, а вже потім церква. Однак саме такі переконання і методи боротьби суперечили християнським принципам і стояли на заваді підтримки ОУН з боку УГКЦ.
В українському суспільстві Галичини у міжвоєнний період було дві сили, які найбільше впливали на суспільно-політичні погляди населення. Традиційно першість у цьому питанні тримала Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), яка за відсутності державності була найбільшим моральним авторитетом і виразником як релігійних, так і політичних почуттів українців.
В умовах польської окупації, яка розпочалась з 1918 року, відбулась радикалізація суспільства, і другою впливовою силою став виступати український націоналістичний рух, об'єднаний в 1929 році в Організацію Українських Націоналістів (ОУН).
Прихильники митрополита Андрея Шептицького - переважно консерватори за світоглядом - вважали, що лише демократичним шляхом та власною працею з молоддю вдасться в перспективі реалізувати українську національну ідею, здобувши державність.
В свою чергу, відчуваючи наростання радикальних настроїв у суспільстві, ОУН залучала молодь до підпілля, пропонуючи концепцію перманентної революції - постійного тиску на владу. В своїй роботі ОУН заради цієї мети вважала за потрібне використовувати як збройні, так і пропагандивні методи.
Боротьба за прихильність населення - так би мовити сучасними категоріями, за електорат - призводила до протиставлення націоналістів позиції Церкви та тих політичних сил, які спирались на її авторитет та підтримку.
Пропонуючи два шляхи боротьби, але ставлячи ту ж мету, ці гравці гостро конкурували за активістів, особливо за молодь.
Найбільшою подією 1930-х років для українських католиків стала консолідуюча акція - з'їзд організації "Українська Молодь Христові" у Львові. Ініціатором проведення були Українська Греко-Католицька Церква, католицькі партії і мирянські організації.
Реакція радикальної націоналістичної молоді була негативною: дії католиків та свою роль під час з'їзду націоналісти розцінили як битву за "душі молодих людей". У націоналістичній газеті "Наш Клич" опубліковано "Резолюцію студентів проти з'їзду української католицької молоді".
У статтях оунівці заявляли, що панування над душами молоді нікому не віддадуть. Вони вважали, що виховання молоді - це завдання націоналістичних організацій.
Виступаючи проти свята УМХ, оунівці намагалися взяти першість у залученні молоді: стверджували, що потрібно провадити енергійну боротьбу з католицько-консервативним табором за вплив на нове покоління.
24 травня 1933 року в Стрию Олекса Гасин, який був членом ОУН, виголосив реферат "Націоналізм та релігія". Він підкреслив, що для українських націоналістів пріоритетом є свій народ, а вже потім церква. На його думку, церква мала б підтримати ОУН. Однак саме такі переконання і методи боротьби націоналістів суперечили християнським морально-етичним принципам і стояли на заваді їх підтримки з боку Церкви.
Ще більше посприяв протистоянню атентат [терористичний замах на життя] наступного року.
На початку серпня 1934 року в Галичині розгорівся один із найбільших скандалів, який тільки могло собі уявити тогочасне українське суспільство. Два стрижні української національної ідентичності різко і надовго протиставились один одному.
Все розпочалось із вбивства бойовиком ОУН директора Львівської академічної гімназії у Львові, колишнього старшини Січових Стрільців, товариша митрополита Андрея Шептицького Івана Бабія - буцімто за "угодовську" позицію останнього.
Митрополит Шептицький не забарився із відповіддю і у пастирському листі різко засудив діяльність "українських терористів" з ОУН. Заява митрополита була опублікована в популярних галицьких часописах - зокрема, в "Ділі", "Новій Зорі", "Меті".
"Якщо хочете зрадливо вбивати тих, що противляться вашій роботі, прийдеться вам убивати всіх учителів і професорів, що працюють для української молоді, всіх батьків і матерів українських дітей, усіх настоятелів і провідників виховних українських інституцій, усіх політиків і громадянських діячів.
А передовсім прийдеться вам скритовбивствами усунути перешкоди, які у вашій злочинній і глупій роботі ставляє духовенство разом із єпископами.
Бо ми від літ стверджували, і стверджуємо, й не перестанемо повторяти, що злочин є завсіди злочином, що святій справі не можна служити закривавленими руками. Не перестанемо твердити, що хто деморалізує молодь, той злочинець і ворог народу".
Категорія: Творчість | Перегляди: 147 | Автор: NADRICHNE | Дата: 07 Лютого 2017 | Коментарі: (0)


20 квітня 2016 року на відеоресурсі YouTube опубліковано відеозапис виконання кавер-версії пісні Скрябіна та Ірини Білик "Мовчати" юнаком з Надрічного Михайлом БАРАНОМ (творчий псевдонім - SANIN).
Короткий запис під розміщеним відео: "Ми пам’ятаємо про тебе...".
Відеозапис доступний виключно за адресою: https://www.youtube.com/watch?v=h0EhNc5juzA
Це вже третій відеозапис юного таланта опублікований в 2016 році. Раніше в мережу потрапили авторське виконання поезії "Мій вічний образ" та пісні "Без тебе".
***
Кавер-версія (англ. Cover version) — авторська музична композиція (часто відома) у виконанні іншого музиканта чи колективу. Виконання кавер-версії може повністю імітувати оригінал або радикально відрізнятися від нього. Збірник кавер-версій пісень одного автора або групи називається триб'ют.
***
Оригінальний кліп
Категорія: Творчість | Перегляди: 243 | Автор: NADRICHNE | Дата: 26 Липня 2016 | Коментарі: (0)


Василь СТЕФАНІВ
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД: ІНТЕГРАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТА ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ, МІЖКОНФЕСІЙНА СИТУАЦІЯ У ВИСВІТЛЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
1. Польська історіографія
За останні два десятиліття польська історіографія зробила значний поступ у дослідженні українськопольських відносин і ролі релігійного фактора в них. Тут ми розглянемо основні напрацювання польських істориків, які досліджують польсько українські відносини міжвоєнного періоду. Нас найбільше цікавитимуть монографії, що стосуються міжнаціональних взаємин у Галичині та на Волині в контексті дослідження українського та польського інтегрального націоналізму, а також релігійної ситуації, оскільки УГКЦ та РимоКатолицька (польська) Церква в цей період відігравали роль національного ідентифікатора населення як на Волині, так і в Галичині.
До найпомітніших праць, що досліджують українськопольські відносини та роль УГКЦ у них, належать монографії Флорентини Жеменюк "Політична боротьба грекокатолицького духовенства за незалежність України в період II Речі Посполитої (1918–1939)” та "Ставлення грекокатолицького духовенства до постанов Конкордату в період II Речі Посполитої (1918–1939)”. Проте ці два твори дослідниці є прикладом саме однобічного висвітлення історичної проблеми українськопольських стосунків. У зазначених працях авторка твердить, що її дослідження має на меті закрити "білі плями” в польській історіографії щодо вивчення українсько польських відносин. [...]

2. Сучасна українська історіографія
Українська історіографія, яка досліджує питання співпраці та протистояння українського націоналізму та УГКЦ в контексті боротьби з польською державою, налічує досить мало позицій. Така ситуація склалася під впливом кількох причин. Найголовніша, безперечно, та, на якій наголошують усі науковці, котрі опрацьо вують історію ОУН та УГКЦ, а саме неможливість об’єктивно досліджувати цю тему в радянський період. Іншим, на нашу думку, слушним поясненням є те, що історики після розвалу СРСР намагаються спішно «залатати» білі плями в історії України, передусім найбільші або очевидні, які добре надаються для швидкого опрацювання. Тема ж стосунків Церкви та українського інтегрального націоналізму складна, оскільки історикам потрібно працювати одразу на кількох полях і шукати межу перетину цих, на перший погляд, кардинально різних площин. У ділянці історії творення ОУН та її ідеології серед надбань української історіографії найвідомішими є праці А. Кентія з історії УВО та історії ОУН. Зокрема, у своїй другій праці автор згадує про конфлікт ОУН та УНДО, про що мова йтиме далі. Тут лише коротко зазначимо, що прихильником діяльности УНДО був митрополит А. Шептицький. [...]

Висновки
У польській історіографії наявні різні погляди щодо того, як вплинула політика Другої Речі Посполитої на формування радикальних ідей українського інтегрального націоналізму. Передусім польська історіографія підкреслює значну політизацію українського грекокатолицького духовенства у міжвоєнний період і той факт, що воно відіграло важливу роль під час значущих подій для населення Галичини. Особливо польська історіографія відзначає роль українського духовенства під час двох переписів населення у міжвоєнний період, а також під час пацифікації.
В українській історіографії існує кілька точок зору щодо формування ідеології ОУН у міжвоєнний період та щодо ролі релігії в цій ідеології. Проте ні в кого з українських істориків не викликає сумніву той факт, що у міжвоєнний період в українському галицькому суспільстві були дві соціальнополітичні сили, які формували світогляд людей та мали значний вплив на широкі маси суспільства. Цими силами були ОУН, котра в основі мала модерну націоналістичну ідеологію, та УГКЦ, яку підтримували клерикальні партії та організації, що в основі своєї ідеології мали християнське вчення та консервативну політичну позицію.

Категорія: Творчість | Перегляди: 338 | Автор: NADRICHNE | Дата: 08 Липня 2016 | Коментарі: (0)


Пам’яті Устима Голоднюка, героя Небесної Сотні

Я боровся за себе, за вас, хотів жити, а не умирати,
В дев’ятнадцять — це просто якось не по-людськи звучить.
Кулі дикої свист — і здригається в розпачі мати,
Та пекуча сльоза на батьківській щоці заблистить.

Ще палає Майдан гнівом, болем, синівською кров’ю,
Двадцять перше століття — а брязкають знову щити.
Топчуть віру і честь ті, що йшли із дарами й любов’ю,
Українська земля розпинає свій цвіт на хрести.

Я прожив, як умів, і сумління залишиться чистим,
Лиш безмежна провина за мамину вічну журбу.
Ми достойні сини — не бандити і не терористи,
Наша Сотня Небесна продовжить свою боротьбу.

Не зустріну весну, ще на площах і в душах руїни,
Та жевріє надія нащадкам принести добро.
… В безкінечній вині перед Богом стоїть Україна,
Молоді бунтарі, змити рабське клянемось тавро.

Стефанія Білик

Категорія: Творчість | Перегляди: 195 | Автор: NADRICHNE | Дата: 04 Липня 2016 | Коментарі: (0)

1-10 11-19


Безкоштовний каталог сайтів Каталог MyList.com.ua Каталог україномовних сайтів Україна онлайн LogUA-Сервіс статистики та рейтинг україномовних сайтів. Топ сайтів України. Каталог
сайтів України Каталог веб ресурсів Тернопільщини
При будь-якому використанні матеріалів сайту активне посилання на сайт є обов' язковим!

Всі права захищені © 2012-2018   NADRICHNE.ORG.UA   NADRICHNE.AT.UA