НАДРІЧНЕ - наше рідне село   
Сайт села Надрічне (до 1946 року Дрищів) Бережанського району Тернопільської області - батьківщини Митрополита Галицького та Архиєпископа Львівського - предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Спиридона Литвиновича (1810 - 1869)
                                            
RSS       
PDA

Авторизація

Сьогодення села

Установи села

Історія села

Спиридон Литвинович

Карти села

Інтернет-описи села

Хмарка тегів
 

Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архів записів

Пошук на сайті


Пошук (google)


Наша кнопка



Статистика
Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Flag Counter


Швидке спілкування

Вітаю Вас, Гість · RSS 22 Серпня 2019, 00:14

Головна » 2019 » Липень » 25 » Пристрасний Лицар Слова
15:55
   Пристрасний Лицар Слова
Пристрасний Лицар Слова 
Багатогранна творчість талановитого, скромного і знаного краянина – поета, журналіста, краєзнавця, драматурга, публіциста, редактора, члена Національних спілок письменників, журналістів і краєзнавців України, члена НТШ, лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких (2018) – Василя Савчука з міста Бережани приваблює самобутністю, щирістю в інтимній ліриці, униканням пафосного штибу, надаючи його творчості оригінальної літературної огранки.
Поетична герданка обдарованого митця виблискує різнобарвними бусинками. На ній яскраво сяють вірші, що їх поклали на музику бережанські композитори, а поетична драма «Кривавий тан» ожила на сцені Бережанського будинку народної творчості, закликаючи глядача поринути у зовсім інший вимір, щоб відчути висоту духу Українських січових стрільців, які вкрили себе славою в героїчних боях за гору Лисоня.
Це намисто приваблює також квітчастими перлами для малечі, адже дитячий світ – майже суцільні дива й неймовірні пригоди, тож автор не забуває і про них. А як яскраво випромінюють світло коралі гумору! Його жарти не злостиві. Адже українська нація – одна з найдотепніших. Уміти сміятися над собою – ознака сили й душевного здоров’я. Приваблюють і публіцистика та історико-краєзнавчі твори, які з великим успіхом знайшли свою нішу в творчому доробку митця.
Мереживо різноманітних аспектів поетичного життя Василя Савчука репрезентує і його нова збірка «Росинки з дарованих стежок» (Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2019) в якій висвітлені переважно сучасні події: возвеличені жертовні звитяги героїв Революції Гідності, подана філософська лірика, вміщені присвяти друзям, соратникам і колегам.
Його сонетна поезія лине спогадами у далекі солдатські будні, де теж було місце для великої честі – боротьби зі злом чужинської нечисті, які щоб змести з лиця землі поганську орду, віддали життя за свій народ, залишившись у серцях українців Небесною сотнею. Поет оспівує наших сучасників. Це наші сини, котрі зупинили грудьми загарбну кулю своєю відвагою й чулим серцем, ставши Лицарями Світла, Волі.
Нам світочів Ідеї треба мати,
Щоб кожне серце ставили на чати
За рідний дім. За нашу Правду в нім.

Поетичний вектор Василя Савчука спрямований і на опис та прославлення тихих спогадів про рідні Бережани, Жуків, Поручин, рідне село Дрищів. Він щиро любить отчу землю, яка – мов краяна доля, й просить прощення, що розлучився з нею не із власної волі. Всі мрії були про неї, хоча життя простелило свій шлях, на котрому траплялись: троянди, і терня. 
Автор одержимий писаним, читаним, римованим словом й хоче влити у нього всю снагу блискавиць, закласти в серце потугу-віддачу, щоб розквітали Любов і Добро. Особливо – літературним, поетичним, що відображає українську націю, несучи найсуттєвішу інформацію про рідну країну. Це проявляється зокрема у вірші про Соломію Крушельницьку – найвидатнішу співачку 20 століття, яка володіла майже гіпнотичним ефектом дивовижного сопрано. У своїх концертах вона обов’язково виконувала кілька українських народних пісень, і публіка викликала її на біс.

Царице співу райського! Це ти
Вмаїла Бережани в пісні свято.
Таких співців під сонцем небагато,
Хто може біль і щем душі нести…

Філософська квінтесенція збірки насичена життєвим досвідом автора, в якій майстерно прихована велика мудрість Творця. Митець відкриває обійми читачеві («Планета бджоли»), ведучи його крізь призму сприйняття життєдайного світла як взірець безцінного дару божественної таїни. Закликає аналізувати, узагальнювати й робити застережливі висновки:

«Коли б то кожен трішки був бджоляр –
Простак-рільник, чи ті, в кріслах міністрів, –
Ніколи їх учинків гострі вістря
На пасіки не впали б, як удар» –

Присвяти Василь Савчук щиро адресує друзям, однодумцям. Зігріває жагучими римами образ поета Володимира Базилевського; запрошує на шістдесяту сходинку праці очільника Тернопільської обласної організації НСПУ Олександра Смика; схиляє голову в пошані перед поетесою Любов’ю Проць, у кожному рядку якої тривоги й болі, а Слово щире, тривке, правдиве, чесне і дзвінке; ювілейне вітання Арсенові Вікаруку – заклик на творчі діла; композитору Іванові Миськіву побажання засіяти аркуші нотними диво-знаками у серці розколисаних пісень; чарівникові пензля Ярославові Омеляну – тішити твором мольберт, що взяв на плечі шедевр; гарячий язик пензля хай і далі тче задум митця – Євгена Удіна. Світлій пам’яті поета Івана Гнатюка, грімкі слова котрого народжені стражданнями; гранослову – Петрові Сороці, який вдихав життя у забуте та не щезле.

Не хочеться зіставляти поетику Василя Савчука з поетикою інших митців. Вона в нього, без перебільшення, своєрідна, вироблена, відшліфована впродовж чималого творчого шляху. Осмислювати його надбання впродовж десятиліть, упевнені, будуть нащадки. Мистецький успіх поета диктує голос його зболеної душі, котра намагається знайти слова й інтонацію – не пафосну, а щиру, природну, спроможну прокласти веселковий міст до прискіпливого читача.

Василь Савчук зумів виткати поетичне полотно, яке увічнює реалії нинішньої доби – священну кров Героїв Небесної Сотні та учасників неоголошеної російсько-української війни, котрі за наказом серця стали на захист України. Скажете, сьогодні модно писати про війну… Але ж мода приходить із поривом віщого вітру, що дає людині змогу для справжньої радості й мужності, єднання з Вічним, створюючи умови для відкриття своєї істинної природи. Саме таким духовним вогнем володіє Василь Дмитрович – пристрасний Лицар Слова, душа якого суголосна з мелодією сучасної епохи і здається, здатна зцілити світ – задля волі рідної землі.
Василина ВОВЧАНСЬКА
Богдан МЕЛЬНИЧУК
м. Тернопіль

Категорія: Василь Савчук | Переглядів: 78 | Додав: NADRICHNE | Теги: Василь Савчук | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
avatar


Безкоштовний каталог сайтів Каталог MyList.com.ua Каталог україномовних сайтів Україна онлайн LogUA-Сервіс статистики та рейтинг україномовних сайтів. Топ сайтів України. Каталог
сайтів України Каталог веб ресурсів Тернопільщини
При будь-якому використанні матеріалів сайту активне посилання на сайт є обов' язковим!

Всі права захищені © 2012-2019   NADRICHNE.ORG.UA   NADRICHNE.AT.UA