1
   НАДРІЧНЕ - наше рідне село   
Сайт села Надрічне (до 1946 року Дрищів) Бережанського району Тернопільської області - батьківщини Митрополита Галицького та Архиєпископа Львівського - предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Спиридона Литвиновича (1810 - 1869)
                                            
RSS       
PDA
Авторизація

Сьогодення села

Установи села

Історія села

Спиридон Литвинович

Карти села

Інтернет-описи села

Хмарка тегів
 

Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Архів записів

Пошук на сайті


Пошук (google)


Наша кнопка



Статистика
Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Flag Counter


Швидке спілкування
200

Вітаю Вас, Гість · RSS 19 Грудня 2018, 05:27

Головна » Архів новин


Сьогодні, 25 листопада, виповнюється 100 років найстаршій жительці нашого села Білан Пелагеї Павлівні.
Вона стала першою людиною за багато останніх десятиліть історії Надрічного (Дрищева), яка дожила до такого видатного віку.

Категорія: | Перегляди: 640 | Автор: NADRICHNE | Дата: 25 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



24 листопада 1949 року у Надрічному "зав'язано" колгосп імені Ворошилова (після 1956 року "Зірка").

***
"Одностайно"
Після бою повстанців з облавцями у дворі Я.Савчука, село жило в постійній напрузі, страсі, під загрозою виселення будь-котрої родини. За таких обставин 24 листопада 1949 року зранку Надрічне пробудилося від рокоту машин і на своїх вулицях побачило багато "гостей" у формі і цивільних, які розпоряджалися. За їх наказом солдати звели людей до приміщення школи; там у класі, за столом, сиділи прибульці з району зі стосиками заздалегідь заготовлених заяв про "добровільний" вступ до колгоспу".
Кажуть, що солдати ще з ґанку підганяли селян стусанами й прикладами; звичайно, задні налягали на передніх, а ті мало не падали на стіл, з-за якого суворий незнайомець уповноважений резюмував: "Нє спеші, всех успеєм оформить!".
Того дня "встигли оформити" 164 родини надрічнянців, і чергове число районної газети «Червоні Бережани» за 27.ІХ.49 подало тріумфуючу інформацію про «одностайний» вступ селен Надрічного ц колгосп ім. Ворошилова, який у районі став 24-им.
Головою обрали свого чоловіка, надрічнянця Григорія Вдовина, селянина, можливо трохи вище середніх статків, колишнього стрільця Української Галицької Армії. Проте за короткий час почали йому вішати загрозливі ярлики, - і ось поставили на його місце Івана Галушку, що в молоді літа був чудовим аматором сцени, пізніше – дяком. Скоро й цей голова не сподобався владі, - не справився з хлібоздачею. Привезли Миколу Тимофійовича Секрета, уродженця Житомирщини. Протримався ц цьому кріслі довше 1951-1954 р.р. За його правління в Надрічному відбудовано млин, зведено деякі фермерські приміщення, запрацювала пилорама, розширено кам’яний кар’єр під Ясеновим і За Ковальчуками.
Пізніше, коли головував Кругових Микола, росіянин, фронтовик, цей кар’єр переведено в ранг державного, встановлено дробарки; щебенем з-під  Ясенового вимощена не одна в районі і за його межами.
Якийсь час старшим був колишній політв’язень Іван Дмитрович Дупай, обов’язки електрика і касира виконував Василь Іванович Хараба, а в "забоях" працювали Михайло Васильович Баран, Михайло Баран (Романів), Лев Федорович Баран, Дмитро Бридун, Григорій Будний, Михайло Віятик (Галатин), Григорій Дмитрович Дидик, Лев Миколайович Савчук, Михайло Дмитрович Савчук, Ярослав Михайлович Савчук (механік на дробарці), а також дівчата й жінки Марія Драган, Ярослава Клюка, Ярослава Ковальчук (Воронишина) иа інші надрічнянці. Разом з ними працювали чоловіки з Біща і Поручина, Шумлян Малих, Урманя, Бишок та ще кількох поблизьких сіл.

В.Савчук. «Одностайно» / В.Савчук. Митрополиче село Дрищів-Надрічне. – Бережани-Тернопіль, 2007. – С. 132-133.

Категорія: | Перегляди: 895 | Автор: NADRICHNE | Дата: 24 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



Цікаву інформацію можна почерпнупи з документу під назвою "Додаток 12 (доповнення) до програми розвитку земельних відносин у Бережанському районі на 2008-2015 роки". І не лише про обсяги фінансування. 
За цими офіційними даними Надрічному, що займає площу 283,13 гектара, проживає 762 людини.

***

УКРАЇНА
БЕРЕЖАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
ГОЛОВИ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

від " 5 ” жовтня 2012 р. м. Бережани № 462

Про погодження внесення доповнень
до Програми розвитку земельних
відносин у Бережанському
районі на 2008-2015 роки

Категорія: | Перегляди: 607 | Автор: NADRICHNE | Дата: 19 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



Чемпіонат Бережанського району - 2012
25 тур. 18 листопада

"Саранчуки" – "Надрічне" +:-

"Жива земля" (Потутори) – "Жуків – Лапшин" –:+
"Вільховець" – "Біще" 4:2
"Божиків" – "Куропатники" –:+
"Тростянець" – "Уніка – Лісники" 1:2
"Будівельник" (Підвисоке) – "Котів" 5:9 

Категорія: | Перегляди: 533 | Автор: NADRICHNE | Дата: 18 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



Завершилась Свята Місія в с. Надрічне
4 листопада 2012 року з молитвою на устах і сльозами на очах зустріли парафіяни села Надрічного Бережанського деканату, що на Тернопільщині владику Василя Семенюка та отців-місіонарів Михайла Шевчишина і Романа Жиравецького, редемптористів які прибули на Святу Місію.
Діти у вишиванках вітали гостей хлібом та словами вдячності. Вітав їх і сільський голова. Після цього урочистою ходою всі йшли від фігурки Матері Божої до храму, а діти сипали місіонарам під ноги квіти. У храмі зустрів і привітав отців парох о. Зеновій Бідула. 
Плакали старенькі, адже прожили вже життя і лише перед смертю мають можливість взяти участь у Місії. Деякі з них, не маючи змоги прибути до церкви пішки за станом здоров’я, добиралися на тракторі. Тому за це щиро дякували Богові та покровителю нашої парафії Митрополиту Спиридону Литвиновичу, який народився саме тут, у Надрічному, в 1811 р. Сам Христос говорив устами місіонарів, навчав парафіян любові, милосердя, закликав до покаяння та прийняття Пресвятої Євхаристії. 
Кожного дня дорослі і малі йшли на Святу Літургію та науку. Слухали із великим захопленням та молилися разом з отцями за здоров'я. А у п’ятницю, 9 листопада, була Служба Божа за померлих. 
Назавжди пам’ятатимуть діти зустрічі з братами-семінаристами. Адже вони не лише отримували науки, а ще й співали духовні пісні, грали ігри. 
Та найбільше всім запам’ятався передостанній день Місії, адже в цей день було благословення отцями-місіонарами дітей та їхніх матерів. А після вечірньої науки старі і малі палили ватру, співали пісень, усі були запрошені до солодкого столу. 
Догоріли останні жаринки вогню. Та парафіяни ще довго пам’ятатимуть цей день. 
11 листопада 2012 року - останній день Місії. Як не хочеться, щоб місіонарі залишали наше село! Отець Михайло запевнив, що вони не залишать нашу парафію, адже будуть щоденно згадувати всіх парафіян у молитвах. 
На згадку про Святу Місію було встановлено біля церкви Св. Йосафата пам’ятний хрест. 
Добротне зерно засівали місіонарі в душі парафіян. Нехай воно проросте і дасть добрий урожай. 
Галина Миколишин


... Читати далі »
Категорія: | Перегляди: 654 | Автор: NADRICHNE | Дата: 17 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



Семиденна Свята Місія в Надрічному завершилась... На наступну таку знакову духовну подію потрібно чекати як мінімум півстоліття... І не багато буде людей, що стануть учасниками ще однієї Святої Місії в  нашому селі... Залишаться світлі спогади, пам'ятні фото...
Стоятиме і встановлений сьогодні "вічний місіонер" як справедливо сказав отець Михайло Шевчишин про новий великий дерев'яний хрест біля Храму Святого Йосафата.
На кінцях хреста викарбувані чотири основоположних для християнства слова: «Смерть», «Суд», «Небо» та «Пекло», а в центрі прикріплена пам’ятна табличка.
За словами редемптористів наступного року буде обнова Місії, що триватиме один-два дні…

Фото з цієї події Ви можете переглянути тут

Категорія: | Перегляди: 733 | Автор: NADRICHNE | Дата: 11 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



Чемпіонат Бережанського району - 2012
Перенесені матчі. 11 листопада
3 тур. "Уніка-Лісники" -  "Саранчуки" 2:2 
9 тур. "Котів" - "Куропатники" 1:1
 
15 тур. "Тростянець" - "Надрічне" 3:0
Розгромна поразка - це завжди дуже сумно, а розгромна поразка від несильнішого суперника - це дуже-дуже сумно...
Є лише одна малесенька втіха. Після цієї поразки від "Надрічне" лише дещо погішило свої позиції у боротьбі за "неостаннє місце", за яке також змагаються "Жуків - Лапшин" і "Тростянець". Проте можна сміливо припустити, що наша команда, навіть попри два важких поєдинки на виїзді, не фінішує останньою. Адже "Тростянець" зіграє одразу з двома претендентами на чемпіонство, та й об'єднаній команді Жукова й ... Читати далі »
Категорія: | Перегляди: 632 | Автор: NADRICHNE | Дата: 11 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



Сьогодні після вже традиційної вечірньої місіонерської науки отця-митрата Михайла Шевчишина віряни спішили не додому, а на ватру.
Велетенське вогнище зліва від Храму святого Йосафата... Пісенне змагання семінаристів та гурту місцевих виконавців (ой, скільки пісень на "Ой" проспівала кожна з команд!)... Солодощі та гарячий чай для (та й для дорослих теж)...
Ніхто не хотів передчасно іти додому. Лише, коли височезна ватра перетворилась на невеличке багаття, люди покидали прицерковну територію.
А на скількох фото і відеокадрах підростаюче покоління зафіксувало вогонь ватри! 
Це було просто велике свято, що об'єднало всіх присутніх. А людей цього вечора зібралось справді багато.
На жаль, вже завтра закінчується семиденна Свята Місія в нашому селі і Надрічне знову заживе буденним життям. Але ватру ще довго згадуватимуть всі, а для дітей спогади про цей дивовижний вечір ще дуже довго будуть особливо неймовірним.
ЦЕ БУЛО ЩОСЬ!!!

Фото з цієї події Ви можете переглянути тут

Категорія: | Перегляди: 696 | Автор: NADRICHNE | Дата: 10 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



Перша письмова згадка про Надрічне датована 8 листопада 1420 року, коли король Речі Посполитої Владислав ІІ Ягайло надав магдебурське право Дрищеву і Жукову. А тодішнім власником цих сіл названий Іван Лабонта.

***
Владислав II Ягайло (Ягелло, Władysław II Jagiełło, лит. Jogaila) (*1351 — †1 червня 1434) — Великий князь Литовський (1377–1381, 1382–1386) і польський король (1386–1434), Володар та спадкоємець Русі (Руського королівства).
Повний титул: латинською — Wladislaus dei gracia Rex Polonie, nec non terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuyauie, Lituanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres, etc.
Польською: Władysław z Bożej Łaski król Polski, pan i dziedzic ziemi krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, Kujaw, Pomorza i Rusi, najwyższy książę Litwy.
Українською: Владислав, Божою Ласкою король Польщі, володар та спадкоємець землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Володар і спадкоємець Русі, Помор’я.

Біографія
Засновник династії Ягеллонів, яка панувала в Польщі до 1572 р. Син Ольгерда Гедиміновича. Після смерті батька отримав великокнязівський престол і став разом із своїм дядьком Кейстутом володарем Литви. Цей діархічний режим, успадкований від попередніх років, виявився нетривким: між співправителями спалахнула відверта боротьба, що закінчилась ув’язненням і загибеллю Кейстута (1382).
Проти Ягайла розпочав боротьбу в союзі з хрестоносцями Вітовт Кейстутович, що змусило Яґайла шукати союзу з Польщею.
1378 року християнізував Литву.
1385 року уклав Кревську унію між Польщею та Литвою, що положила початок створенню Речі Посполитої, передбачала інкорпорацію його держави до складу Польської Корони й перехід у католицтво всіх мешканців Литви.
Після одруження з королевою Ядвіґою, 4 березня 1386 року під ім’ям Владислава II коронувався у Кракові на польський престол.
1387 року остаточно приєднав до Польщі галицькі землі.
Через його політику зближення Польщі та ВЛК відбулось дві громадянські війни — Литовсько-руська громадянська війна (1381–1384) та Литовсько-руська громадянська війна (1389–1392).
В 1392 за Острівською угодою змушений частково відродити політичну самостійність Литви, передавши її в управління своєму кузенові Вітовтові, але формально залишився далі Великим князем Литовським.
Під час Грюнвальдської битви 1410 року польсько-литовсько-руські війська Ягайла і Вітовта здобули вирішальну перемогу над Тевтонським орденом.
1413 року підписав з Вітовтом Городельську унію, прагнучи запевнити своїм дітям спадкоємність трону.
Після смерті Вітовта воював зі своїм братом Свидригайлом за Поділля (1430–1432). Розпочав війну проти Великого князівства Руського (1432–1435).
Ягайло був королем до 1434 року. Згідно з Яном Длугошем Владислав II Ягайло помер від простуди, слухаючи спів солов’я. Серед подій надзвичайної важливості епохи його правління виділяють хрещення Литви і Грюнвальдську битву(1410), яка поклала край експан ... Читати далі »
Категорія: | Перегляди: 916 | Автор: NADRICHNE | Дата: 08 Листопада 2012 | Коментарі: (0)


Із уст старожилів двох сусідніх сіл - Надрічного й Урманя молодшим поколінням передавалися як розповіді про місцеві храми, так і оповідки про священиків, котрі докладали немало сил і старань на ниві духовності у названих населених пунктах.
Першим улюбленим парохом і водночас організатором та провідником громад на початку минулого століття став, за свідченням колишнього вояка УПА Василя Дроздовського, отець Омелян Гавришо. Він прийшов на парафію у 1907 р. після перебування тут двох священиків старорусинських (московських) переконань - Лужницького і Дудика, - котрі не дбали про моральний, культурний, загалом духовний рівень сіл. Тож для о. Гавриша - щирого українського патріота - розкрилися величезні можливості для направлення громад на дорогу істини. Особливою ділянкою праці священика стала боротьба проти пияцтва. Він не тільки закликав до тверезого способу життя у проповідях, принагідних розмовах, а й примушував любителів оковитої до публічного відречення від шкідливої звички. Черговим його кроком була організація гуртків «святої тверезості», заснування осередків товариства «Просвіта» і юнацьких спортивних «Січей».
За короткий час, за якихось два-три роки, - розповідав В. Дроздовський, - Урмань, як і Дрищів (тодішня назва села Надрічне) із задурманених корчмарями темних сіл почали наближатися до провідних у повіті за рівнем національного самоусвідомлення і культури.
Історичні матеріали, спогади учасників національно-визвольних змагань, опубліковані в журналі «є підтвердженням слів нашого оповідача.
1931 року о. Омелян Гавришо відійшов за вічну межу, а на його місце призначено 37-літнього Степана Городецького, молодого пароха з семилітнім досвідом священичої праці.
- Він мав добрий військовий вишкіл, бо в роки Першої світової і національно-визвольної війни був вояком у легіоні Українських Січових Стрільців, - розповідали старожили, яким новий парох припав до душі як твердістю характеру, так і глибиною знань, а найголовніше - уважністю до їх проблем, чуйністю до їх переживань і болів. Йому доводилося, як перед тим і о. Омелянові Гавришу, бути не тільки духовним наставником громад, а й їх учителем, вихователем, провідником та охоронцем, який щодня подавав високі взірці чесності, працелюбства, людяності, вихованості й дисциплінованості. А ще у нього було велике прагнення до справедливості й розвитку національної культурної та духовної основи.
На цьому лані найбільшою турботою о. Городецького протягом польської окупації краю було вироблення у парафіян твердих переконань і любові до всього свого, рідного та міцної віри у перемогу добра над злом. Особливому здруженню урманської громади послужило спорудження нової церкви, фундамент під яку заклали у 1938 році. До осені 1939-го року стіни обителі Божої в Урмані виросли повністю. Залишалося - почати зведення куполів і опорядження новобудови. Та все зупинив і надовго перервав наглий прихід безбожних «освободителів», а далі - чотирирічна окупація коричневої чуми, відтак - поновний прихід радянців і атеїстична вакханалія...
Правда, цього розгулу безбожництва о. Степан, на щастя, не мав можливості відчути й бачити. Йому прослалися інші шляхи. А парафіяни-урманці намалися зберегти від лихих очей і рук як стареньку дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, так і непокриті мури нового, ще безіменного, храму Божого, на верхах стін якого все буйніше колихалися берізки й клени. Адже деякі «гарячі голови» в районі час від часу намагалися змусити громаду до знищення цієї споруди. Та церковний актив, а з ним уся громада села, зуміли відстояти святу працю своїх батьків.
Необхідно сказати, що після 12-тирічної вимушеної розлуки з о. Городецьким, з 1956 року урманська християнська громада була взагалі позбавлена можливості навіть відвідувати церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Древній храм був свавільно замкнений приїжджою бригадою «атеїстів» через... «відсутність постійного священика». Пізніше, кажуть, безбожники виношували думку знищити цей храм зовсім - закласти в ньому «склад ритуального майна» або ж «музей». Так тривало до 1988 року, повних 32 роки. Лише завдяки протидії громади та її посланців, що добиралися й до Москви, а саме: Михайла Гуньки, Левка Кулика, Дмитра Харіва й інших активістів церква була збережена. І від властей отримано дозвіл на її відкриття. Тож 30 квітня 1989 року о. Зіновій Бідула провів тут Службу Божу, першу після свавільного закриття храму. Це була звитяжна перемога громади. І крок до відновлення робіт біля незавершеної церкви. Того ж літа ядро організаторів: Михайло Орловський, Михайло Олексійович Гунька, Андрій Відзівашець, Василь Коваль взяли відповідальність за забезпечення матеріалами. Кожна родина радо готувала обіди-вечері працюючим. Назвати ж усіх, хто доклав старань до завершення будови, просто неможливо - участь брали всі.
Загалом ця праця достойна зватися епопеєю відродження храму. Вона охопила урманців ... Читати далі »
Категорія: Історія | Перегляди: 681 | Автор: NADRICHNE | Дата: 06 Листопада 2012 | Коментарі: (0)



Безкоштовний каталог сайтів Каталог MyList.com.ua Каталог україномовних сайтів Україна онлайн LogUA-Сервіс статистики та рейтинг україномовних сайтів. Топ сайтів України. Каталог
сайтів України Каталог веб ресурсів Тернопільщини
При будь-якому використанні матеріалів сайту активне посилання на сайт є обов' язковим!

Всі права захищені © 2012-2018   NADRICHNE.ORG.UA   NADRICHNE.AT.UA