НАДРІЧНЕ - наше рідне село   
Сайт села Надрічне (до 1946 року Дрищів) Бережанського району Тернопільської області - батьківщини Митрополита Галицького та Архиєпископа Львівського - предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Спиридона Литвиновича (1810 - 1869)
                                            
RSS       
PDA

Авторизація

Сьогодення села

Установи села

Історія села

Спиридон Литвинович

Карти села

Інтернет-описи села

Хмарка тегів
 

Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архів записів

Пошук на сайті


Пошук (google)


Наша кнопка



Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Flag Counter


Швидке спілкування

Вітаю Вас, Гість · RSS 02 Грудня 2021, 04:29

Головна » 2019 » Липень » 02

РОЛЬ РУСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА У РОЗВИТКУ РУСЬКОЇ (УКРАЇНСЬКОЇ) МОВИ 
Б. М. Сокіл,
 канд. філол. наук, доцент Львівський національний університет ім. І. Франка
 
На наш погляд, заслуговує на увагу й праця митрополита С. Литвиновича «Окружникъ до всѣхъ деканатôвъ, надзырателѣвъ, шкôлъ народныхъ. ординаріятскихъ шкôльныхъ комисарôвъ въ гимназіяхъ и ректоратôвъ семинарскихъ у Вѣдни и у Львовѣ», яку він видав як єпископ і апостольський адміністратор львівської митрополії 25 листопада 1858 року.
У тій брошурі митрополит указує галицько-руському духовенству на роль руськонародної мови в церкві та школі і обстоює чистоту мови. Тоді був доволі непростий час для духовного розвитку Галицької Русі. Народні стремління 1848 року, спрямовані на відродження руської народності в літературі, фактично заперечували панросійські тенденції. Усе активніше почала проводити свою роботу на теренах Східної Галичини «погодінська колонія», яка намагалася привернути населення до Росії та запровадити так званий «общерусский язык». Це, очевидно, спонукало австрійський уряд спробувати накинути Галицькій Русі латинське письмо і тим самим перервати зв’язок і з Росією.
Єпископ, зрозумівши шкідливість панруських тенденцій для Галицької Русі, шо виявилися у мовній мішанині, або так званім «книжнім язичії», штучній мішанині слів, зворотів із мови церковнослов’янської, російської і руської, в «Окружнику» рішуче виступає проти анормального розвитку руської літератури і проти калічення рідної мови.
Митрополит зауважує, що в останні роки все більше намагаються ввести в руську літературу малозрозумілі руському народові ідіоми. Такі спроби не обмежилися лише пресою, що зрештою й призвело до її занепаду, але й все частіше появляються в проповідях і виступах катехитів. Саме катехити, збаламучені помилковим розумінням стосунку літературної мови до народної, яке придумали деякі недалекоглядні молоді письменники, почали у проповідях, ескортах і шкільних викладах уживати церковнослов’янські форми із залишенням народної мови.
Якби такі спроби набули загального поширення, то не тільки б зупинили розвиток руської мови, але й вплинули б на освіту народу в школі та церкві.
Митрополичий ординаріят рішуче засуджує такі дії і доручає підлеглим органам, які мають справу з дидактикою і літературою, якнайточніше зберегти руські мовні форми. 
Багато священиків зрозуміли роль народної мови на освітньому полі, а найголовніше завданням руської церкви і школи – надати мові широкого вживання і очистити від непотрібних елементів. Митрополит наголошує, що відповідно до церковних канонів, Євангеліє повинно проповідуватися кожному народові його рідною мовою. Точне розуміння слова Божого і найнижчими верствами людського роду стало від початків християнства підставою віри, що Дух Божий уже перших апостолів наділив чудесним даром знання мов, щоб лиш кожному народові своє святе слово зробити доступним, хоч у ті часи не бракувало мов, які полегшували духове розуміння в цілому світі.
Митрополит Литвинович зауважує, що великий апостол народів Павло застерігав усіх тих, котрі намагалися зберегти дар розуміння мов, щоб уживати цей дар не лише як свідчення свого божественного послання, але, головно, як засіб до своїх
релігійних проповідей і щоб завжди вживали лише ту мову, яку розуміють їх слухачі.
Це повчання апостола в першому посланні до Кориятіян гл. ХІУ належить взяти собі до серця і заодно мати перед очима 18 і 19 стих, де сказано: «Gratias ago meo, quod omnium vestrum lingua loquor. Sed in ecclesia volo quique verba sensu meo loqui, ut et slios instruam, quam decem millia verborum in lingvua» («Складаю свою подяку, тому що говорю мовою вас усіх. Але у церкві також хочу промовляти слова від своєї душі, щоб і інших настановити, ніж промовляти десять тисяч слів»).
На цій основі Божа церква від початку свого існування наказує вживати народної мови при оголошенні Слова Божого. Цього домагається Тридентский собор, поручаючи, щоб церковні науки «cum brevitate et facilitate sermonis» («з короткістю і легкістю мови») подавали народові і щоб уживали завжди лише народної мови, названої «lingva vulgaris»
Категорія: Митрополит Литвинович | Перегляди: 310 | Автор: NADRICHNE | Дата: 02 Липня 2019 | Коментарі: (0)



Безкоштовний каталог сайтів Каталог MyList.com.ua Каталог україномовних сайтів Україна онлайн LogUA-Сервіс статистики та рейтинг україномовних сайтів. Топ сайтів України. Каталог
сайтів України Каталог веб ресурсів Тернопільщини
При будь-якому використанні матеріалів сайту активне посилання на сайт є обов' язковим!

Всі права захищені © 2012-2021   NADRICHNE.ORG.UA   NADRICHNE.AT.UA